Главная › Новости

Участь адвоката в позасудових способах захисту » Українські реферати

Опубликовано: 23.10.2018

Епоха ринкових відносин докорінно змінила стиль і характер діяльності різних адвокатських формувань. Багато адвокати сьогодні активно беруть участь у серйозних господарських та економічних процесах, представляють і захищають інтереси малого і великого бізнесу, здійснюють юридичне обслуговування фірм та правовий супровід численних цивільно-правових, у тому числі зовнішньоекономічних, угод.

Дуже важливі функції адвокати виконують в організації договірної роботи на підприємствах різних форм власності особливо при підготовці та укладанні комерційних договір проведенні переговорів, захисту підприємців в різних економічних суперечках.

Якщо звернутися до статистики, то, за даними Судового департаменту при Верховному Суді РФ (див.: Концепція інформатизації судів загальної юрисдикції та системи судового департаменту. Схвалена Радою суддів РФ 29 жовтня 1999 р.) вийде така картина ::

У Російській Федерації один суддя доводиться на 9, 5 тис. чоловік;

у Франції - на 6 тис.;

в Німеччині - на 4 тис.;

в Англії - на 3 тис.

Ймовірно, що звернення до суду за вирішенням спору спричинить значну затяжку за часом, що підтверджується щоденною практикою господарського життя багатьох суб'єктів підприємництва та громадян, які опинилися вимушеними захищати свої інтереси або оспорювати неправомірні рішення інших. А тому важливого значення набуває вміння вирішувати спори, не вдаючись до суду і судових процедур.

До альтернативних способів вирішення спорів відносяться:

- третейський розгляд;

- переговори сторін спору;

- переговори сторін спору із залученням нейтральної сторони (адвоката, посередницьку юридичну фірму і т.д.);

- незалежна юридична (технічна, медична, психологічна, економіко-правова та інш.) експертиза по встановленню фактичних обставин щодо спірного питання;

- приватна судова система;

- в кримінальному конфлікті між сторонами останнім час впроваджуються способи і програми відновного правосуддя, тобто примирення жертви і правопорушника (ст. 76, 90, 91 КК РФ).

Існує безліч визначень поняття переговорів.

Нерідко при укладанні господарських договорів в розділі В«Вирішення спорівВ» сторони вдаються до такого формулювання пред полагаемого умови: В«Спори по предмету договору вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в арбітражному суді ...; У подальшому при виникненні розбіжностей представники сторін дійсно часто і безрезультатно зустрічаються, спірні питання, а коли ні до чого не приходять, в Зрештою звертаються в судову інстанцію. При цьому на розгляд справи в суді витрачаються значні кошти (оплата державного мита, а деколи і послуг експертів, адвокатів та всілякі інші непередбачені витрати).

Тим часом договірне умова про можливість врегулювання спору шляхом переговорів несе в собі досить ефективний заряд, і при вмілому застосуванні цієї умови створюється менш витратний механізм досягнення згоди, відбувається економія часу, виробляються оптимальні шляхи вирішення конфліктної ситуації.

Наведемо такий показовий приклад. Фірма В«заїжджий Двір В»(готель) зажадала від орендаря службових приміщень - фірмиВ« Скіф В» оплатити їй 250 млн руб. (В неденомінованих цінах) за оренду офісу та охорону приміщень службами орендодавця. Фірма В«СкіфВ» відмовилася від оплати, посилаючись на те, що при укладенні договору вся необхідна сума за рік вперед була внесена у вигляді стовідсоткової передоплати та вручена готівкою заступнику директора готелю, що підписала договір оренди, про що малася його власноручний розписка в отриманні грошей.

Орендодавець направив позов до арбітражного суду. Однак арбітражний суд, керуючись п. 6 ст. 108 АПК РФ (колишня редакція), повернув позовну заяву позивачеві, оскільки до спрямованим матеріалами не були представлені документи, що підтверджують дотримання досудового порядку врегулювання спору з відповідачем, коли, це передбачено федеральним законом для даної категорії спорів або договором. У договорі ж між готелем і орендар вказувалося, що В«всі спори підлягають вирішенню переговорним шляхомВ».

Вивчення даної ситуації показувало, що позиції орендаря - фірми В«СкіфВ» були вкрай хиткими, при існуючих на той момент документах, а точніше за відсутності таких, він у будь-якому випадку виявлявся не прав.

Справа в тому, що, по-перше, він не повинен був укладати договір з особою, не уповноваженою статутом готелю або довіреністю її керівника (тобто із заступником директора). По-друге, розрахунки між юридичними особами в таких сумах повинні були проводитися в безготівковій формі, а не готівкою, як це зробила фірма В«СкіфВ». І по-третє, орендар повинен був оплачувати грошові кошти за договором не фізичній особі, а організації - готелі.

Орендодавець, усунувши зазначений арбітражним судом недолік (формально чи, або по суті), при вторинному обігу в арбітражний суд, безсумнівно, виграв би цю суперечку, як мовиться, на всі сто відсотків.

Проте справа пішла по іншому руслу. Запрошений фірмою В«СкіфВ» адвокат так організував переговорний процес між сторонами, що не треба було і додаткових оплат готелі, і звернення до суду. В Внаслідок проведених переговорів було складено відповідний протокол, в якому констатувалося, що укладений між готелем і фірмою В«СкіфВ» договір схвалений керівництвом орендодавця, а виплачена орендарем сума готівкою була отримана співробітником фірми-орендодавця у вигляді позики від своєї організації.

При цьому фірма В«СкіфВ» діяла так по письму колишнього керівництва готелю в порядку винятку і в зв'язку з гострою необхідністю. Подібна запис у протоколі була зроблена не тому, щоб В«Зам'ятиВ» суперечку, а тому, що відображені в цьому записі події насправді мали місце, але в свій час колишнім керівництвом і бухгалтерією готелю не були належним чином оформлені, а нове керівництво цього не знало.

Наявність такого протоколу говорило про відсутність якої провини з боку фірми В«СкіфВ» і, більш того, виключало в подальшому звернення готелю до суду з цього ж питання. До слова сказати, даний протокол виявився корисним і готелі в її суперечці з колишнім керівництвом організації про неповерненні позики, який в кінцевому підсумку був повернутий.

З описаного прикладу можна зробити декілька важливих практичних висновків.

1. Переговорний процес дійсно є дуже ефективною формою позасудового вирішення спорів.

2. Проведені між конфліктуючими сторонами переговори повинні бути належним чином підготовлені (на достатньому правовому, економічному та організаційному рівнях).

3. Проведення переговорів повинно супроводжуватися досконалим винятком емоційного фону, паритетності сторін і конкретної ділової спрямованістю в рамках існуючих договірних відносин.

4. Хід переговорів і його результати в обов'язковому порядку повинні бути відображені у відповідному протоколі, який підписується всіма учасниками заходу або уповноваженими представниками у двох примірниках, якщо в переговорах бере участь дві сторони (по одному кожній стороні).

5. Для підготовки, участі в переговорах і складання протоколу бажано запрошення юриста з адвокатської колегії, який спеціалізується на подібного роду діяльності.

Звичайно, не всякий переговорний процес може закінчитися результатом, вигідним для обох сторін. Не всякі переговори можуть закінчитися мирним підписанням протоколу. Проте важливо пам'ятати, що в будь-якому випадку переговорний процес повинен передувати судовому розгляду. Не тільки позитивний, але і негативний результат - теж результат: чітко визначаються позиції сторін, предмет, межі і кордони спору, доказового аргументи і інш. І від того, як будуть підготовлені і проведені переговори, якими аргументами будуть оперувати боку, як буде складено протокол переговорів, багато в чому буде залежати і результат подальшого судового розгляду....